|
Надзвичайна подія на г. Піп Іван Мармароський 4 лютого 2018
04 лютого 2018
За даними Оперативно-координаційного центру ДСНС у Закарпатській області о 16.45 4 лютого надійшла інформація про те, що на г. Піп Іван Мармароський, під час руху по гребеню трьох туристів - Олександра Чуба, Івони Костіної та Євгенії Сєрої, - зірвалася разом зі сніговим карнизом у прірву Івона Костіна. Відразу, слідом за нею, у сніговий вир, що стрімко летів униз, кинувся Олександр Чуб, - розуміючи, що Івоні загрожує смертельна небезпека і її потрібно буде відкопувати із снігу. На щастя, Івона та Олександр в кінці "польоту" опинилися неушкодженими у верхніх шарах снігу, швидко відкопалися і змогли рухатися…Євгенія Сєрая залишилася на гребені одна, але з телефоном...
Забігаючи наперед, скажемо, що пригода закінчилася для туристів на цей раз добре (!)
Далі були Женіни дзвінки до рятувальної служби, відповіді рятувальників про те, що вони вже виїжджають. Через годину фраза у Женіній слухавці повторилася: "Вже виїжджаємо!" - знову відповідали рятувальники…
5 лютого, коли ситуація вже вирішилася, соціальні мережі збурилися інформацією про цю надзвичайну подію: обговорювався хід підготовки і хід рятувальної операції, з'явилася безліч повідомлень, відгуків і думок на тему зимових мандрівок у Карпатах, про гірських рятувальників, про діяльність гірських гідів та їхню професійну підготовку.
6 лютого учасник рятувальної операції Володимир Горон на сайті Life.ture.ua опублікував статтю
"неРЯТУВАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ "Піп Іван Мармароський".
http://life.ture.ua/rescue-operation-pim/
Наводимо для наших читачів її частину "ВИСНОВКИ" без редакційних змін.
Горон Володимир, TURE TEAM
ВИСНОВКИ
про помилки учасників багато про це пишуть спостерігачів з-за монітору, про це багато писали й самі учасники подій. Тож і я щось згадаю про помилки:
1. Ходити таким хребтом без видимості не варто (якщо є така можливість). Але бувають ситуації, коли так доводиться робити: тоді навігація, голова на плечах, розуміння місцевості, інтуїція і т. д. мають працювати на повну.
2. Від карнизів треба триматись подалі: і тут не про 2 чи 3 метри йде мова, а "подалі" наскільки це можливо. У тому місці від карнизів можна триматись трохи далі: правий схил у напрямку руху на підйом це, в принципі, дозволяє (головне його сильно не різати).
3. Щодо стрибків у прірву :-): варто такого уникати і спускатись до місця події максимально безпечно, щоб не збільшувати кількість травмованих і т. д. Ну, але щоб робив хтось інший в тій ситуації сказати важко. Можливо, саме тоді і в тій ситуації то було правильно: у лавині задихаються доволі швидко - й Івону треба було рятувати. Якщо стрибати, то слід бачити куди, бачити викат схилу під собою і т. д., щоб розуміти ймовірність травмування. Варто їхати по схилу хоча б з палицями (гальмувати ними), тоді швидкість буде меншою, а відстань проїзду коротшою.
4. Не повний комплект спорядження для того району. Кішки і льодоруб (або хоча б кішки) в Марморосах зайвими не будуть. Особливо в останні роки через постійні зміни погоди. Тоді з палицями і в кішках ти б, теоретично, безпечніше спустився до Івони.
Варто мати рації на такі виходи (особливо якщо вони не дуже тривалі й вага наплічника не є критичною).
У такому разі ви б легко зв'язались з Женею з того цирку і все б закінчилось швидко (той цирк, що почався після того :-)) Правда, тоді ніхто б тої чудової ночі не мчав в гори і не гуляв ними, не було б таких душевних зустрічей і знайомств у колибі. Хоча це все (гуляти, зустрічатись і знайомитись) краще робити за інших обставин
5. Комплектація команди (дві дівчини на одного хлопця) - то трохи не гут для зимових гір. Якби там був ще один хлопака, усім було б спокійніше за Женю, яка зосталась на хребті.
І не забувайте, критики та шанувальники всім і все заборонити: в горах завжди є певні ризики, в зимових горах їх ще більше, тож якась пригода може трапитись із кожним. Головне, щоб була голова на плечах та здоров'я вибратись із халепи, а також щоб були люди, які готові прийти на допомогу. У цій ситуації і того й іншого вистачало.
А щоб ці люди були професійнішими та краще екіпірованими, читаємо другу частину висновків.
... і трохи конструктивної критики нашої рятувальної служби
* То не спроба образити хлопців, що там працюють фактично на ентузіазмі, з мізерним фінансуванням та відсутнім спорядженням пробують когось рятувати. То спроба достукатись до когось, хто приймає якісь рішення і має зрозуміти, що треба щось змінювати.
** На правах учасника подій, а також відвідувача багатьох навчальних курсів рятувальних служб Чехії, Словаччини і Польші та багаторічного мандрівника зимовими горами.
Побудуємо висновки за принципом "як би мало бути", але, на жаль, так не було:
1. При виникненні такої ситуації одразу мав створитися центр координування (професійна людина чи дві в зручному місці зі зручними засобами зв'язку, картами місцевості, знанням місцевості і т. д.). Вони б контактували з усіма групами (рятувальників і волонтерів), з Женею на горі (щоб до неї не телефонували всі групи і не збирали інформацію для дій, тим самим розряджаючи телефон), з мас-медіа (щоб не писали дурниць і т. д.), міркували б над картою та щодо схеми пошуків, координували доставку спорядження та інше. На жаль, цього не було. Рятувальники з Ясенів не знали про рятувальників з Попівана Чорногірського, а про волонтерів вони не знали й поготів.
2. Першими в район пошуків мали дістатися люди з мінімальним набором спорядження (легкі наплічники - швидка ходьба): особисте спорядження (одяг, мінімальне харчування), спецспорядження (альпінізм, лавинка), медицина, а вже харчування на 2-3 дні, намети, спальники тощо можна було б підтягнути пізніше іншими групами. Та через відсутність координування кожна група тягнула повний комплект, тим самим відтягуючи час прибуття на місце на годину-дві.
3. Рятувальники мають бути екіпіровані належним чином залежно від сезону, локації та ситуації, що сталася. Тут іде мова, перш за все, про державних рятувальників. Група з Ясенів прибула на місце однією з перших, але притому у них не було альпспорядження та лавинного комплекту. У тому районі й у тій ситуації без цього спорядження немає чого робити - тільки наражати себе на небезпеку. І навіть вранці вони б не змогли безпечно потрапити у зону події. Це швидше виглядало на спробу виконати наказ керівництва: вийти на пошуки, а там будь що буде.
Як планувалася їхні ночівля та відпочинок, харчування, якщо б пошуки затягнулися? Ці питання також залишаються відкритими.
На їхньому фоні вигідно вирізнялися рятувальники з Попівана Чорногірського: належне екіпірування (лавинка, альпспоряга), наплічники з харчами, спальниками, наметом. Така група змогла б довго, ефективно й безпечно діяти в тих умовах. Тож позитивні зміни є - їх слід масштабувати на всю службу.
(Примітка редакції: чому саме рятувальники з Піп Івана Чорногірського (пошуково-рятувальне відділення "Явірник") "вигідно вирізнялися" - на цю тему потрібне детальне дослідження !)
Дві групи волонтерів-рятувальників були екіпіровані належним чином і навіть з запасом.
4. Професійні рятувальники, які перебувають на 40 км ближче до події і отримують інформацію про подію на 2 години раніше, мають прибувати на місце раніше від волонтерів. На жаль, так не сталося.
5. На місце події прибуло 10 державних рятувальників (2 групи), але, на жаль, у жодної з них я не помітив якогось спеціального девайсу для транспортування сильно травмованої людини (санки, акія і т. д.). Думаю, що після падіння з карнизом переломи могли бути. Тож 10 км до автомобілів людину довелося б якось транспортувати. Можливо, про ці речі мали подбати наступні загони, якщо такі були і якщо вони дійсно знали, що треба тягнути щось для транспортування (про саморобні варіанти не говоримо, звичайно, щось крутили б з лиж та мотузок, які у нас були).
Усі ці кроки не вимагають масштабного фінансування, вертольотів в кожному районному центрі, снігоходів в кожному селі і т. д. Трохи роботи головою, трохи грошей та бажання - і робота рятувальної служби стане ефективнішою, цікавішою, мотивованішою, престижнішою.
На підтвердження висновків ще кілька спостережень від учасників подій (взято із їхніх звітів):
Євгенія Сєрая
учасниця подій - дівчина, що залишилась на хребті
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Телефонувала на 101, бо рятувальна служба сказала, що без зареєстрованого дзвінка на 101, пошуково-рятувальні роботи не починатимуть. Оце був справжній адок. Бо на іншому кінці слухавки людина просто не розуміла мене, бо людина не "в темі" і жодного разу в своєму житті не чула назв наших гірських вершин, полонин і т. д. Але вислухавши мене, перепитуючи багато разів, диспетчер сказав, що це ж у мене Рахівський, а я попала в Тячівський і то ж не до них.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Під час кожного зв'язку з рятувальниками вони говорили "виїжджаємо". Кожен раз. Конкретики я не мала. І це найнеправильніше, що о 16:30, о 17.18. Кожного разу я чула, що ми вже виїжджаємо і "чекайте на місці". Я розумію, що вони так казали, щоб заспокоїти мене морально. І щоб я не заблукала сильніше. Але це якраз був не той випадок. Бо якби я одразу розуміла, що найближчі п'ять годин вони не прибудуть на місце (саме стільки я могла протриматися на хребті в цю погоду, за моїми оцінками) і саме за стільки можливо було прибути найшвидше за моїм підрахунком. Не раніше. Я би починала спуск одразу, до заходу сонця. І він би не був таким неможливим.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
О 0:40 прийшли Петро і Богдан. Прийшли першими. Вони не були працівниками рятувальної служби, дізналися про ситуацію на дві години пізніше, виїхали з Яремче і були у мене першими. Зі спорядженням.
1:50 прийшла група Павла (рятувальна служба). 5 чоловік. Чомусь без спорядження (альп). До світанку виходити вони не планували.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Ще хотілось би написати про гірську рятувальну службу. Про те, що вона реально тримається лише на фанатах цієї справи. Але, як механізм старого іржавого годинника - рухається, але розвалюється із запізненням. Як в будь-якій іншій держ-структурі (на жаль), їм потрібна реформа, потрібен досвід сусідів, ну і детальки, звичайно. Техніка і оснащення.
Бо це щастя, що всі з нас в результаті вибралися самостійно, хоча і наробили такого сполоху. Але далеко не кожна людина має друзів-знайомих, готових самостійно розгорнути таку операцію. Дякую.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Богдан Фаштрига
учасник рятувальної операції - хлопець з групи "Яремче"
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
В центрі села зустрічаємо шістьох ясінянських рятувальників, їдемо з ними доки можемо, і йдемо пішки долиною Білого до полонини короткою стежкою.
Коли обговорюємо наявність спорядження, діалог десь такий:
Ми: шо у вас є?
Рятувальники: та є щуп, шматок мотузки, одні снігоступи. Навігації нема. Є рації і сигнальні ракети.
Ми: є мотузки, система, карабіни/вісімки, кішки, снігоступи, лавинка, льодоруб. В кожного.
Хлопці мотивовані, але дуже стомлені, бо місяць безперервних пошукових робіт.
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Надзвичайна подія 4 лютого - Facebook
Надзвичайна подія 4 лютого з трьома туристами на Мармаросах і її обговорення у Facebook окреслило проблематику підготовки гірських гідів в Україні:
Gorgany (Ивано-Франковск)
5 февраля в 18:06
На фоні останніх подій в Мармаросах і думки, яка озвучена блогом ПроПоходи, є питання до гідів та тих, хто себе так називає: Чи готові ви пройти курси підвищення кваліфікації в горах і скільки готові за це заплатити?
ПроПоходи
5 февраля в 12:27
Друзі, ви всі добре пам'ятаєте, що гори взимку ? гори влітку? І усвідомлюєте, що з різних причин рятувальні операції в Україні не такі швидкі, як в Альпах? Цього разу порятунок туристки, що впала з карнизу завершився добре. Пару тижнів тому, як групу накрило лавиною, все завершилось добре. Місяць тому двічі фрірайдери втекли від лавини, все завершилось добре. Але зростання кількості туристів, які без знань і досвіду йдуть в зимові гори говорить про те, що скоро "добре" закінчиться. Тому будьте розумними, знайте власні можливості, можливості природи і не ризикуйте.
Ми не знаємо всіх, хто брав участь в нічній рятувальній операції, окрім Bohdan Fashtryha і Petya Polkovnikov, тому через них передаємо подяку решті команди.
*upd: Дізнались, що Володимир Горон, Тарас Бринда теж прийшли на допомогу. Що робити з провальною ситуацією зимової освіти мандрівників - невідомо!
Vlad Chumachenko
Я и все ребята работающие в Творческо-спортивный лагерь "ЭкстреМал" готовы и учится и платить. Хочется только понимать что знания которые будут давать соответствуют программе ведущих ассоциаций горных гидов. Чтоб если уже развиваться, то в ногу с современными знаниями и требованиями. Воспрос введения стандартов работы гидов обсуждаем переодически в Ukrainian Adventure and Ecotourism Association Надеюсь у Sergiy Pidmogylnyy все получится, и стандарты ассоциации станут отправной точкой в общем повышении уровня услуги.
Sergiy Pidmogylnyy (Ukrainian Adventure and Ecotourism Association)
З того що є зараз в українських реаліях - це чотири типи підготовки гідів:
1) клубна (найбільш масова, в спеціалізованих організаціях за видами активного туризму, більше у формату спортивному (в т.ч. ФСТУ) і дещо відрізняється від класичного розуміння гіда, який водить групи),
2) внутрішня у турфірмах (розрізнені підходи, але у кожного організатора, особливо офіційного, це найбільш практична підготовка),
3) вузькопрофесійна у співпраці або на основі стандартів міжнародних організацій (наприклад, Вадим Гапкоз IAMG, Антон Федоренко з IRF, "Ровінь" з PTTK) ,
4) офіційна при ВУЗах (по активному), але в реалії практично не існує.
Ми пробували запровадити універсальний підхід для гідів активного (пригодницького) туризму. Добилися прийняття в Україні (з 1 вересня 2016 р.) трьох міжнароних стандартів ISO які мають перелік мінімально необхідних вимог для гідів і організаторів (в т.ч. питання безпеки) http://uaeta.org/ua/news/179
Вже більше року, як ми "зависли" на етапі впровадження їх в життя. Бо: для цього потрібне широке об'єднання різних гравців ринку, а це українцям вдається, м'яко кажучи, дуже погано. А політика в державі на дерегуляцію...
Тому як казав класик - маємо те що маємо...
PS
Але все ж - щоб запровадити хоча б ці стандарти, треба:
1) зібратися гуртом і ще сказати один одному в очі, що робимо разом, бо без цього нікуди; треба розподілити між собою обов'язки або знайти кошти і заплатити комусь, хто може вести це питання
2) визначити механізм впроваджtння - тобто хто буде проводити перевірку на відповідність критеріям
3) визначити свій "знак якості" і механізм просування всієї системи
4) і звісно, думати про підготовку гідів
п.п.с. І звісно треба розділити "котлети від мух", наприклад гідів, які ведуть на Ушбу, і гідів, які ведуть туристів по Десні і т.п.
УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ UAETA.ORG
Сергій Чумаченко
На жаль, це питання не стількі до людей, скільки до системоутворюючого законодавства. У всіх країнах членах IFMGA діє законодавство "Про гори", яке регулює відносини між клієнтами, гідами, рятувальними службами і державою в цих питаннях. З іншого боку, ринок цієї послуги стандартизується в Європі професійними спілками. Чому саме так?
1) По міжнародному законодавству і Конституції України ніхто не може заборонити право на пересування будь-де і будь-коли за виключенням територій, що мають обмежений для відвідування статус. Надання прав обмежувати рух Рятувальним службам - прямий крок до порушення законодавства, корупції, ect. (виділено редакцією) В цій ситуації Закон "Про гори" регулює відповідальність всіх за вихід в окремі зони, в окремий час року. Регулює грошима за рахунок обов'язкового страхування відповідальності клієнта, гідів … Всі механізми відомі. (Наприклад, такою зоною в зимовий період є Кернгормс в Шотландії).
2) В цій ситуації будь-хто може реалізувати своє право "звернути шию" будь-де. І якщо це відбудеться, всі залучені до рятувальних робіт сторони отримають своє по страховці. А людина реалізує своє конституційне право.
3) Або, якщо клієнт хоче "не звернути", а реально відвідати зону в цей час - він винайме послуги професійного гіда задорого. Бо інакше страхові компанії та держава "роздінуть".
4) Відповідно стандарт підготовки буде іншим. І для цього вже потрібно буде не 2 місяці по вечорах і пару виходів, а… 4 роки, як, наприклад, у Швеціі (це стосується гірських гідів, бо є різниця в підготовці та кваліфікації outdoor guides & momtaine guides). Я спеціально взяв для прикладу країни зі схожим до нашого гірським ландшафтом. Спробу започаткувати всю цю роботу ми робили з Vlad Chumachenko в 2007 році в КОНТРОЛЬНО-РЯТУВАЛЬНІЙ СЛУЖБІ. Тоді грошей і наснаги не вистачило.
Іван Бердецький
відповідає Євгенії Закревській на питання про "висоту польоту" Івони Костіної і Олександра Чуба
Ось тут є опис перевалу, який з однієї сторони виходить на найкрутіший
з двох цирків, куди вони могли шугонути (від редакції: цирки г. Піп Іван Мармароський)…Якщо це той цирк - летіти мали би по правій частині - там, де сніговий схил, а не скелі. Тут перепад висот становить не більше
150 метрів по вертикалі… Пряма вертикаль там є лише в деяких місцях,
і стіна швидко виположується. Якби вони впали з карнізу, там де одразу скеля, то донизу летіли би метрів 50-70 - ми би зараз не тут з тобою розмовляли і не в тих веселих тонах.
https://www.tkg.org.ua/node/21128
Перевал ПІМ Центральний (1Б)
TKG.ORG.UA
Олександр Чуб
учасник події
Рішення стрибати з обриву за Івоною стало початком 13-тигодинного пригодницького сюрвайвал-екшину.
Це рішення виявилось виправданим в даних обставинах, але не рекомендую повторювати його.
Відсутність зв'язку весь цей час слугувала не тільки причиною організації і початку рятувальних робіт (силами державних рятувальників і волонтерів), а й причиною появи масового хору в соцмережах та встановлення комунікацій між небайдужими до чужих проблем людьми.
Дякую Жені, що грамотно взялася за оповіщення рятувальників та комунікацію.
Коли ми з Івоною близько п'ятої ранку доплентались до колиби на Лисичій, то просто очманіли від масштабу рятувальних робіт!
Дякую хлопцям, які на Женін дзвінок мобілізувалися і рушили на допомогу, і тим, хто розгортав діяльність дистанційно!
Зацікавленим додаю скрін приблизного нашого руху, де зеленим - точка зриву, червоним - кілька приблизних точок маршруту, синім - колиба:
----------------------------------- конец статьи -----------------------------
розміщено: 17 лютого 2018
|
|
